Чому канадці відклали все - заради українських дітей?

У Канаді допомогли зберегти дитинство українських хокеїстів. 

Вінніпег, Канада. Сонячний день, зелений гольф-клуб і десятки небайдужих канадців. Але сьогодні тут грають не просто заради спорту. Щорічно канадські друзі хокею в Україні проводять благодійний гольф турнір, щоб підтримати дітей, які попри війну, мріють грати в хокей. 

Серед гостей благодійного турніру — легенда канадського хокею, 100% українець за походженням — Берні Федерко. Він не зміг залишитись осторонь, коли мова йде про допомогу дітям в Україні. Берні вірить, що для дитини будь-яка допомога — це як Різдво. Вона здатна подарувати надію й натхнення. 

“Вони всі - діти. Діти люблять, коли їм допомагають. Діти люблять подарунки, і їм подобається займатися будь-чим. Це як ранок на Різдво, коли вони знають, що їм допомагають і що вони отримають подарунки. Вони знають, що їм допоможуть. Я думаю, для них це дуже важливо, і вони справді в захваті. Я впевнений, що для них це буде як Різдво, коли вони дізнаються, що багато людей готові їм допомогти влаштувати своє життя”, - говорить Берні. 

Свого часу він сам отримав шанс на спортивну кар’єру. І тепер вважає своїм обов’язком — передавати це далі: 

“Я грав 14 років у НХЛ. Це була велика привілей, і мені дуже пощастило, що моя кар’єра склалась саме так. Тому, коли з’являється можливість віддячити спільноті, віддячити дітям — ми завжди хочемо бути частиною цього. Адже ми теж колись були дітьми і отримали шанс грати в хокей, займатись різними речами. А тепер, коли ми можемо допомогти дітям, які не мають таких привілеїв, ми хочемо зробити для них усе, що в наших силах”, — розповідає Берні і додає: 

“Я думаю, вони просто повинні знати, що про них дбають. Їхнє життя зараз у підвішеному стані, вони не розуміють, що відбувається. Вони — діти, і вони хочуть бачити, що все стане краще. Їм потрібно знати, що весь світ бачить їх, що нам не байдуже, і ми хочемо, щоб це все — руйнування їхніх домівок і життя — припинилося. Ми хочемо, щоб вони мали найкраще можливе життя і сподіваємося, що можемо зробити щось для цього, щоб вони знову жили нормальним життям”. 

Один із організаторів Ренді Премачук розповідає, як їх організації вдається заохочувати з кожним роком все більше прихильників не дивлячись на те, що загальна тенденція цікавості до благодійних заходів по світу падає. 

“Найголовніше при організації благодійного гольф-турніру — зробити так, щоб усі були задоволені. Щоб гравці отримали чудовий досвід, а спонсори — відчуття, що їхні кошти витрачені не дарма. Якщо всі залишаться задоволені — вони повернуться наступного року. В цьому і весь секрет”, – розповідає Ренді. 

Представники української культури теж стали частиною цього спортивного свята. Для Бреда Салини — це не просто гольф, а спосіб зберегти зв’язок поколінь. 

“Коли ми говоримо про культуру, мистецтво та спадщину, спорт — це теж частина цього. Так само, як ми святкуємо наше мистецтво чи історичну спадщину, у Канаді також важливо підтримувати спортивну спільноту. Сьогодні тут є такі визначні люди, як брати Бебичі — Вейн і Дейв, а також Берні Федерко. Як українець у Канаді (я все ще вважаю себе молодим), я виростав, дивлячись на них, вони були нашими героями. Вони показали, що українці можуть брати участь у великому спорті — в хокеї, бейсболі. Тому бути тут сьогодні, святкувати нашу культуру і знайомити інших гравців у гольф з нашою культурою — через музику, атмосферу — це справді свято для спільноти”, - розповідає виконавчий директор українського культурного та освітнього центру Осередок.  

Ігор Барвінський ділиться що з останньої гри минулого літа вдалост придбати та передати більше 60 комплектів екіпірування.   

“За останній рік ми зібрали приблизно 60 комплектів екіпірування — на 60 гравців. Зокрема, й екіпірування для воротарів, яке є дуже громіздким, дорогим і складним у транспортуванні — об‘єм у тричі більший за звичайне спорядження. Але ми зібрали й це. Я особливо пишаюся тим, що ми змогли надати екіпірування і для дівчат. Люди починають усвідомлювати: дівчата теж можуть грати в хокей. Це чудово. Усе це про інклюзивність і про доступ до спорту. А спорт дуже важливий для особистісного розвитку, упевненості в собі, вивчення життєвих навичок”. 

Найцінніше, каже Ігор, — це реакція дітей: 

“Ми отримуємо відео від команд, батьків. І, чесно кажучи, часом хочеться плакати. Це навіть більше, ніж Різдво. Бо діти ніколи не мали такого якісного спорядження. Вони беруть ключку і кажуть: “Це справжня ключка! Такою грають канадські діти!” І це дає їм силу. Вони відчувають, що на рівні з іншими, що вони не гірші. І вони також отримують гідне тренування та розвиток навичок. Це величезне підсилення впевненості”, – каже Ігор і додає: 

“Я вірю, що діти мають право на гру. Вони мають бути дітьми. Я вірю, що вони відчувають надію. Вони не загублені. Є хтось, хто піклується про них. Надія обов‘язково прийде. Треба йти вперед. Знаходити свій шлях, так само як і канадські діти, які теж не завжди мають дороге спорядження. Вони беруть палицю й грають на вулиці. Або тенісний м‘яч і б’ють у стіну. Ми всі так виростали. Саме так здобуваються навички” 

Підтримати ініціативу «Canadian Friends of Hockey in Ukraine» можна на сайті організації або на наступному заході. Діти чекають не просто на екіпірування — вони чекають на шанс. 

Winnipeg, Canada — A sunny day, a green golf course, and dozens of compassionate Canadians. But today, they’re not just playing for sport—they’re playing for a cause.

Each year, the Canadian Friends of Hockey in Ukraine host a charity golf tournament to support children who, despite the devastation of war, still dream of lacing up their skates and playing the game they love.

Among the guests at this year’s event was Canadian hockey legend and proud Ukrainian-Canadian, Bernie Federko. For him, sitting on the sidelines wasn’t an option.

“For kids, any form of help can feel like Christmas—it brings hope and inspiration,” says Bernie.
“They’re just kids. They love gifts. They love knowing someone cares. It’s like Christmas morning when they realize people are looking out for them. That sense of being seen and supported—it’s everything.”

Bernie, who played 14 seasons in the NHL, now sees giving back as part of his legacy.

“I was lucky. I got to live my dream playing pro hockey. So anytime there’s a chance to give back—especially to kids—we’re there. We were once those kids. And now, we can help kids who don’t have the same chances we had. That’s our responsibility.”

He adds:
“These kids are living in uncertainty. They don’t fully understand what’s happening around them. But they want to believe life can get better. And they need to know the world sees them. That we care. That we want the destruction to end—and that they still deserve a childhood.”

Building Hope, One Round at a Time

Randy Premachuk, one of the tournament’s organizers, says the key to the event’s growing success is simple: make it meaningful, and make it joyful.

“The most important thing is that everyone leaves happy. If the players enjoy themselves and the sponsors feel appreciated, they’ll come back. That’s how you build momentum,” Randy says.

Sport as Cultural Preservation

The tournament also became a celebration of Ukrainian culture. For Brad Salyn, Executive Director of the Oseredok Ukrainian Cultural and Educational Centre, it's about more than golf.

“When we talk about culture and heritage—sports are part of that, too. Just like we celebrate music or art, we support the sports community. And today, we have legends like Wayne and Dave Babich, and Bernie Federko, joining us.

As a younger Ukrainian Canadian, I grew up looking up to these guys. They were our heroes. They showed us Ukrainians could make it in the big leagues—in hockey, baseball, everywhere. So today, introducing others to our culture through music, sport, and atmosphere—it’s a real community celebration.”

From Equipment to Empowerment

Last year’s tournament raised enough to send over 60 full sets of hockey gear to Ukraine—including rare and bulky goalie equipment, thanks in part to Ihor Barwinsky.

“We shipped everything—goalie gear, player equipment—and made sure girls were included too. People are finally realizing: girls play hockey too. And that’s incredible,” Ihor says.
“It’s all about inclusion and giving kids the chance to play. Sports build confidence. They teach discipline and life skills. Every child deserves that.”

The most powerful reward? Seeing the joy in the kids’ reactions.

“We get videos from families. You want to cry. These kids have never had equipment like this,” Ihor says.
“They pick up a stick and say, ‘This is a real stick—the kind Canadian kids use!’ That makes them feel equal. They gain confidence. They feel like they belong.”

And beyond the gear, Ihor believes in the healing power of play.

“Children have the right to be kids. They haven’t lost hope. There’s someone out there who cares—and that hope is everything. Even Canadian kids without expensive gear find ways to play—with a tennis ball in the street, shooting at a wall. That’s how we all started. That’s how dreams begin.”

You can support the Canadian Friends of Hockey in Ukraine by visiting their website or attending one of their upcoming events.

These children aren’t just waiting for equipment—
They’re waiting for a chance.